Ukraiński Zaułek Literacki

 

Збирання ягід (zbieranie jagód), Малиновий чагарник (malinowy sad) Сад повний яблунь(sad pełen jabłoni), Дощ(deszcz) Коли цвів льон(kiedy kwitł len)

 

Tłumaczenie: Tadey Karabowicz

 

W: УКРАЇНСЬКИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ЙРОВУЛОК (Ukraiński Zaułek Literacki),

T. 9/2009, Hola, Towarzystwo Miłoników Skansenu Kultury Materialnej Chełmszczyzny i Podlasia w Holi.

Яніна Осевська (tłumaczenie Tadey Karabowicz)

Збирання ягід

виходилося на світанку

коли дорогу оповивав туман і багатоголосся

на зустріч під хрестом на краю села

де мить для Всевишнього фіксував символ

на чолі та грудях але час на дотик плечей

забирала драбиняста підвода що везла

залишки ночі запах табаки й нас

через тишу квітучих лук до магічної лінії

між заораною землею та початком лісу

за якою ніщо не нагадувало про залишене

сюди був запах вологості моху та суниць

в улоговинах з підстілкою та землею в чорницях

з людськими обличчями та гіркою душею

брусниці в сукнях з імли що злітали

за першим доторком здивовано відслонюючи

темну – мов гнів неба – нагоду дозрілу

на галявинах ягіднику з раменами до неба

думкою та поглядом на вершинах сосен

буяли дитячі мрії до падіння від радості

дихання в ритм землі та здивування

що серце б’ється міцніше

коли овоч тратив життя

ягода за ягодою хвилина за хвилиною

виповнювалися посуди до берегів тиші

яка кличе про безповоротний час

Малиновий чагарник

через відчинене вікно долітав малиновий запах

та коли сонце присідало на старому сундуку

дім втулювався в тишу півдня

тільки бушування вина та ридання мух

ув’язнених в скляній пастці справляли

що хвилини мов круги хвилювали береги

вечора на колінах дідуся Івана

час його молодості робився моїм –

квадрати вікон між садом та нами

поглинав район міста

з галузками будівель листками дахів

краплями ліхтарів підкреслюючі колір облич

ріки вулиць – хрести алей – срібло веж

в крила мостів вилітався вітер –

коли вечір затулював обриси чагарника

та по стінах невпевнено миготів вогонь

наступав час повернення з казки

після років для мене це місто відкриває вікно –

та я простягаю долоні пам’яті до тамтого чагарника

Сад повний яблунь

пам’ятаю кожну із яблунь

на котру можна було піднятися

на горі поміж гіллям

відчувалося волю та було свято

з божеством смаків та запаху

ліпкої живиці та малинівок

зелено-темне листя

приймали сповідь

наступав час розслаблення

коли яблука падали у траву

сьогодні по щаблях днів сходжу

до тамтого саду щораз глибше

та глибше

Дощ

в одній краплі

об’єдналися всі прагнення

та здавалося що цей надлишок

буде гірським кришталом

що біжить від дотику до доторку слова

відлунням однієї думки

обважнілу прозорість

делікатно обтрушую з твого рукава

визволюю замкнені туги

що окрилені мнимою волею

присідають на кришках світу

та пахнуть дощем і нами

Коли цвів льон

коли цвів льон поля замінювались в небо

льон мене перевищував отже мав під собою

та я над собою мала подвійне небо

одне з пелюстків дитинства

під яким світ був відомий та друге

опущене над землею – обважніле

зірками

які я намагалася віддавати небу

і сон легшав прозорими думками

світанками уважних днів

знову волошково зацвітав

пахнув та дозрівав льон

легкі мов вітер золоті головки

звучали дрижачи дрижали звуками

фантазію перемін –

стовблики твердішали

так як твердою стає людини

під тягарем зірок

Джерело: Janina Osewska, Wiersze, „Almanach SejneńskiNr 3, Sejny 2004, c. 232–239.

 

 

 
wstecz   dalej »